Aktualności

 28 września 2022 roku, na 95-му roku życia оdeszła do wieczności Św. P. Siostra Таrzycja Maria Czaronobaj SNPM. Uroczystości żałobne odbyły się w piątek 30 września w kaplicy Bożego Miłosierdzia w Prałkowcach. Boskiej Liturgii przewodniczył ks. Mitrat Bogdan Stepan  razem z kapłanami о. dr Markiem Blaza TJ, о. Ihumena Dymitra Harasima OSBM ,  о. Dziekana Jana Tarapackiego, о. Romana Коcurowskiego. W Świętej Liturgii brała udział s. Zofia Łebedowicz Przełożona Generalna razem z Generalnym Zarządem z Rzymu, Przełożone Prowincjalne z Zarządami z Ukrainy, Serbii, Słowacji i Polski razem z Siostrami z wspólnot, rodzina, przyjaciele, domownicy i pracownicy EDPS. Po zakończeniu Boskiej Liturgii doczesne szczątki Św. P. s. Tarzykiji spoczęły  w grobowcu Sióstr Służebnic NPM na głównym cmentarzu w Przemyślu przy ul. Słowackiego. Wieczna Jej pamięć!

Життєпис Сестри  Тарсикії  Марії  Чорнобай СНДМ

Уродилася 19 серпня 1927 р. Тато Іван Чорнобай, Мама Анна з дому Пахолек  римо-католицького обряду. Охрещена в парафіяльній  греко-католицький Церкві в Гребенному, повіт Рава Руська. Родина була сердньо заможна. Тато був рільником і дяком у Церкві. Мама занималася дітьми та домом. Мала три сестрички і трьох братів. Дві сестрички і два братчики померли маленькими.

В рідному селі Гребенне скінчила п’ять клас, а в Раві Руській шосту і сьому і один рік Торговельної Школи. В 1944 році вибухла війна а в 1945 зробили кордон між селом Гребенне а Рава Руська і школи вже не можна було скінчити. Часи були дуже неспокійні і непевні.

8 вересня 1945 р. разом з товаришками вибралися  на відпуст до Верхрати де молячись перед чудотворною іконою Матері Божої почула внутрі голос, що кличе Її до іншого життя. Голос цей недавав Її спокою.

26 лютого 1946 р. Пішла за цим голосом вступаючи до Згромадження Сестер Служебниць. Тато саньми зав’їз доню до манастиря Сестер Служебниць в Кристинополі. Це було Боже Провидіння бо на другий день наступила акція переселення і нікого вже не випустили з села. Один день різниці і Бог знає як би випав дальший біг життя.

Акція переселення обняла також Кристинопіль, Сестри мусіли опустити  дім.

9 травня 1946 р. переїхала на дуже коротко з Кристинополя до лікарні в Холмі де  разом зі Сестрами рацювала як сальова на хірургічному відділі. З початком червня виїхала на новіціят до Пряшева  на Чехословаччину.

27 серпня 1946 р. в Пряшеві відбулися Облечини Преосвященний Владика Павло Ґойдич зараз Блаженний, відправив Службу Божу і Чин Облечин і з Його рук одержала монаший одяг.

Її дорога не була легкою.

05.11.1948 р. склала  перші обіти та виїхала до Угорське  Градіште де працювала в лікарні 4,5 року до 1953 р.. В 1956 році затримано Її разом з іншими Сестрами  комуністичною владою, брано на допити де остаточно отримала судовий вирок – один рік вязниці.  Перебувала у в’язниці в Ружомбергу на Мораві та в Желізовец де працювала тяжко на полі.

 23 березня 1958 р. після виходу з вязниці була в Колешовіцах де склала Вічні Обіти.

02.07.1958 р.  повернула з Чехословаччини до Польщі.

Перебувала на спільнотах: М’ястко, Янів Любельський  де довгі роки (1962-2007) свого життя працювала  в канцелярії  в Домі Соціальної Допомоги “Барка“.

В 2007 році переїхала на спільноту Сестер в Перемишлі вул. Поп’єлів 6, а в 2013 на спільноту Сестер вул. Висоцького 59. Хоча вже не могла виконувати різних домашніх праць але  з великою охотою, бажанням молилася за справи Церкви, Згромадження, Її улюбленої України.

01.01.2019 з огляду на погіршення стану здоров’я, була перевезена до Екуменічного Дому Соціальної Допомоги в Пралківцях. Останні дні життя перебувала в лікарні м. Перемишль де особливо досвідчена терпінням мужньо і з любов’ю жертвувала його за Згромадження та стаждаючу Україну. Господь покликав її до себе 28 вересня 2022 р. на 95 році життя і  76 чернечого покликання в Згромадженні Сестер Служебниць.

Непорочної Марії. Сестра Тарсикія ціле своє життя була вдячна Богу за  дар покликання.  Залишила нам добрий приклад вірного і відданого служіння Богу для Згомадження і Церкви.  Покірна, тиха, вдячна за все, завжди з молитвою на устах і усмішкою.

Нехай Господь нагородить сестру  Тарсикію Марію Чорнобай  за її віддане служіння, приклад  смиренного життя  вічним і щасливим огляданням Бога на небесах. Вічна їй пам’ять!