Історія

Iсторія Згромадження Сестер Слyжебниць Непорочної Діви Марії сягає кінця ХІХ століття, коли це українське населення Галичини жило в трудних матеріальних і соціальних умовах.

Свідоме  духовенство нашої Церкви зуміло відчитати ці потреби та відповісти на них. Після  реформи отців василіян їм було доручено проповідувати Слово Боже через місії і реколекції. Молоді місіонери зрозуміли, що їхні труди не принесуть довготривалих плодів, якщо не проводитиметься постійна праця над душею народу, зокрема – виховання молодого покоління. Тоді в Галичині був тільки Чин сестер василіянок, які провадили школи для дівчат зі заможних родин, тому заснування нового жіночого згромадження було величезною потребою для української Церкви і для її убогого, морально занедбаного народу.

У травні 1891р. отці василіяни проповідували місію у селі Жужелі, Сокальського повіту. Тоді до о. Єремії Ломницього, ЧСВВ, прийшло кілька дівчат з бажанням вступити до монастиря. Отець Ломницький побачив, що це був знак для почину важливої справи – заснування першого активного жіночого згромадження, яке служило б українському народові. Отець Єремія попросив місцевого пароха, о. Кирила Селецького, допомогти заснувати нове жіноче згромадження. Він запевнив о. Селецького, що василіяни опікуватимуться духовним проводом сестер. Отець Кирило зі своєї сторінки запевнив підтримати Сестер фінансово та подбати про помешкання для Сестер.   

  

Незабаром о. Ломницький попросив Михайлину Гордашевську, що приходила до нього за духовними порадами, започаткувати Згромадження сестер служебниць НДМ.

24 серпня 1892 року Михайлина Гордашевська прийняла облечини, під час яких взяла собі ім`я  Йосафата в честь українського священомученика Иосафата.

27 серпня 1892 року, відбулося урочисте посвячення першого дому Сестер Служебниць у с. Жужелі та прийняття перших сімох кандидаток – молодих дівчат, які бажали посвятити своє життя Богові у чернечому. Сестра Йосафата Гордашевська стала провідницею новоствореної спільноти та бажанням її було наслідувати перші спільноти християнські, про які писав св. Василій Великий: „Вони мали все спільне життя, душу, волю, харчі, неподільне братерство, нелицемірну любов, яка з багатьох осіб творила спільноту і гуртувала різні душі в єдиному мисленні”.

Сестра Йосафата навчала сестер провадити дитячі садочки, навчала пісень, поезій, ігор. Дбала й про те, щоб вихованці сестер,- як у школах, так і в сиротинцях отримали належне виховання й освіту, яку тільки монахині могли їм дати. . Особливу увагу приділяла дітям з убогих родин, які отримували безкоштовне харчування Перша захоронка Сестер Служебниць була відкрита 15 травня 1893 в Жужелянах.

Співзасновниця піклувалася про те, щоб апостолят Сестер Служебниць був різноманітним, відповідав потребам свого часу і Конституціям . Для Блаженної апостолят не мав меж. За короткий час Згромадження Сестер Служебниць стало частиною українського християнства, включно  з діаспорою. Сестри опікувалися хворими й потребуючими не лише в Жужелях, а й по всій Галичині. Дбання про красу Божих церков і церковного посуду, шиття і прикраса літургійних риз було одним з основних обов`язків сестер.

Згромадження швидко розвинулось в Україні і вже в перших роках свого існування почало поширюватись по країнах Європи та інших континентах.  

   

 

   

У  1902 р. чотири Сестри виїхали на місю до Канади, а в 1911 р. наступна група Сестер подалася у далеку Бразилію , щоби там допомагати душпастирям у місійній праці та розпочати харизму першої Служебниці, живучи і працюючи серед емігрантів.

У 1930 році Згромадження отримало статус Папського права. У 1938 Згромадження Сестер Служебниць в Європі нараховувало 92 доми і 494 сестри, які провадили захоронки (76), (близько 5000 дітей), сиротинці (15 з 380 сиротами) та 3 народні школи, економію у 4 духовних семінаріях та різноманітну церковно-харитативну працю по парафіях, особливо між жіноцтвом.

По ІІ світовій війні внаслідок скитальщини спричиненої встаноленням нових міждержавних кордонів та зайняттям України через СССР,  частина сестер, у цьому Головна Управа, опинилися в Італії (Рим), засновуючи там Головний Осідок Згромадження. Інші cecтри залишились у Польщі, Сербії і Словаччині, працюючи там успішно серед українського населення. З часом ці невеликі структури розвинулися у провінції з власними новіціятськими осідками.

На даний час Згромадження розвивається у 15 країнах світу і біля 700 монахинь служать Богові і людям у семи Провінціях (в Україні, Канаді, Бразилії, Словаччині, CША, Польщі, Сербії).

   

     

Курс крою та шиття, ведений Сестрами Служебницями до Другої Світової Війни у Станіславові (нині Івано-Франківськ, Україна), 1934 рік.

На цих курсах молоді дівчата могли навчитися шити, що ставало в нагоді в подальшому сімейному житті, адже в ті часи жінка повинна була дати раду з більшістю побутових проблем.Фотографія зроблена в середині Дому Сестер при вулиці Казімировській (нині вул. Гетьмана Мазепи).

 

  

Кристинопіль (нині Червоноград, Україна) - Дім новіціяту Сестер Служебниць. На другій фотографії - цей самий будинок після бомбардування у 1944 році.


Доми Сестер Служебниць перед Другою Світовою Війною